ПОРАДИ З ПІДТРИМАННЯ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Під час війни діти часто переживають стрес. Не у всіх із них розчиниться психологічна травма, але кожна дитина потребує підтримки. Головну роль у цьому відіграють батьки. Існують базові правила, як підтримати дитину у стресовій ситуацій, щоб стабілізувати її стан.
Дотримання режиму дня.
Прокидатися щоранку в один і той самий час, гратися в ігри з рідними та друзями, робити уроки, готувати обід, розмовляти після вечері в родинному колі, обійматися та співати – намагайтеся повернути те що ви робили до війни, адже це допомагає дитині почуватися спокійніше і впевненіше. Якщо зараз Ви не можете повернутися до свого звичайного режиму дня, створіть нові ритуали – головне, щоб одні й ті самі дії повторювалися щодня в той самий час.
Створення нових ритуалів.
Якщо ви переїхали, або втратили можливість робити те, що було для Вас із дитиною звичним, створіть нові ритуали. Це може бути читання вголос, вечірні обійми, спільні ігри, спів тощо. Спільні дії допоможуть дитині відчути єдність і силу сім’ї.
Щоденне спілкування на різні теми.
Спілкування потрібно кожному. Щоб дитина не почала ізолюватись, з нею потрібно говорити про речі, які стосуються її життя: про прогулянки, книги, фільми, ігри. Це допоможе їй відчути, що Вам важливі її інтереси.
Підтримання емоційного зв’язку.
Особливо зараз дитині важлива емоційна близькість із батьками. Щоб зберігати її та зміцнювати, потрібно обіймати дитину, говорити, що ви її любите, хвалити її (за сміливість, за витримку, за вміння, які демонструє дитина), грати з нею, смішити, розділяти з нею емоції. Наприклад, спитайте в дитини, як саме вона відчуває, що мама й тато її люблять. Зазвичай діти висловлюють найбільш прийнятний на цей момент варіант. Якщо вона не відповідає, запропонуйте таку вправу – гру : візьміть іграшку, скажіть, що іграшка засмучена, і запропонуйте дитині втішити її. Дивіться на дії дитини – саме таких дій від вас потребує і вона.
Важливо пам’ятати, що діти, які пережили травматуючий досвід, не завжди люблять обійматися й можуть уникати тілесних контактів .Тому слід запам’ятати дитину, чи можна її пригорнути.
Обговорення тривожних подій .
Такі розмови дуже корисні для емоційної розрядки. Після перебування в укритті, сигналів тривоги, звуків вибухів чи епізоду бойових дій проводьте невеличкі сімейні бесіди.Такі розмови слід починати зі слів про те, що загроза минула (“зараз ми в безпеці “). Скажіть що це було важко, але дитина впоралася, і ви, батьки чи близькі дорослі (опікуни), пишається її силою. Підкресліть: те, що дитина подолала складнощі, допомогло й батькам. У проживанні критичних ситуацій через їхнє проговорювання важливо робити акцент не лише на почуттях та емоціях, а й на діях, які допомоги впоратися дитині й вашій родині.
Щоб уникнути стану “фрагментації пам’яті” (це коли ми перестаємо пам’ятати послідовність дій під час травматичних подій), потрібно переказувати події та дії членів родини в цей час. Якщо дитина готова, можна заохочувати і її переказувати події. При цьому важливо говорити, що і мені, і тобі було страшно (сумно та тривожно), але ми впоралися “. Цей метод дозволяє дитині побачити, що її почуття збігаються із почуттями дорослих, що вона не сама, а також зняти емоційне напруження.
Звернення до психолога.
Не зволікайте зі зверненнями до спеціаліста за психологічною допомогою, якщо дитина постійно пригнічена чи агресивна, уникає активності, спілкування з однолітками, втратила апетит і нормальний сон.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ГІПЕРАКТИВНИХ ДІТЕЙ
· У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .
· Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» .
· Говоріть стримано ,спокійно і м’яко.
· Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу , щоб вона могла його завершити.
· Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
· Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.
· Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові .
· Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .
· Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки ,біг ,спортивні заняття.
Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей
У роботі з дітьми з тривожністю необхідно
· Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
· Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності ;
· Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
· Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;
· Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
· Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.
· Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
· Тільки тоді, коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлюванняпретензій.
· Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.
Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки
· Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перенавантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
· Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
· Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
· Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
· Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
· Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).
Поради батькам конфліктних дітей
· Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
·Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
· Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
·Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.
Пам'ятка для батьків агресивних дітей
В основі плідного партнерства «батько-дитина» (а дитячо-батьківські відносини і є партнерські) лежать кути чотирикутника:
1. душевнатеплота
2. прищеплення почуття власноігідності
3. взаємнаповага
4. чіткі правила
При гармонійному дотриманні цих граней дитина може вирости повноцінною психологічно здорової особистістю.
Дитяча агресія- найбільш часто викликає тривогу у педагогів і батьків. У поведінці і вчинках дитини батьків дуже часто хвилюють реакції непослуху. Варто відзначити, що і в такій проблемі можна знайти позитивну сторону: дитина відкрито виявляє наявність опрацьованою проблеми, а значить є можливість вжити заходів. Агресією і «поганою» поведінкою дитина привертає до себе увагу.
Про агресивному і неслухняногоповедінці варто знати наступне:
· Завжди мають причину, найчастіше в стилі дитячо-батьківських відносин
· Є для дитини засобом для отримання чого-небудь, будь то увагу батьків, допомога чи елементарна ласка
· Є при цьому сигналом внутрішнього дискомфорту
Що потрібно знати про причини неслухняного й агресивного поводження дитини:
1. У більшості випадків дитина неслухняний і агресивний, так як він -
А.ображений на себеза яку-небудь невдачу чи неуспішність. Дитяча неуспішність у якій-небудь області (успішність у школі, стосунки з однолітками та ін) - це одна з причин агресії
Б.ображений на значущих дорослихчерез неуважність з їхнього боку. Часто дитини і балують, і грають зним, проте увагу для дитини - це емоційний комфорт і душевне тепло. Запитайте, ніж засмучений ваша дитина, поговоріть з ним, обійміть його. Йому дуже важлива ваша підтримка і схвалення у всьому, особливо що стосується дітей дошкільного та молодшого шкільного віку - батьки і педагоги, їх думка є для них основними критеріями.
2. Холеричний темперамент (імпульсивні, дратівливі діти), особливості нервової системи
3. Ні знань,як реагувати у складних ситуаціях
4. Захист від відбуваються неприємних подій
5. Наслідування поведінки однолітків
6. Агресивна поведінка в сім'ї і у відносинах батьків
Ці причини можуть також бути причинамияскравих спалахів агресивності і непослуху,коли дитина некерований і впадає в лють. Звичайно ж, якщо з дитиною таке відбувається, значить, він відчуває внутрішній дискомфорт, викликаний вищевказаними причинами.Що потрібно знати про шкідливість, упертості і негативизме (відмову виконувати будь-які правила):
· Вони проявляються як цілком закономірне явище у дітей 6-7 років, так як вони пізнають світ і хочуть стати більш самостійними.
· Є в будь-якому випадку реакцією на дорослих, не маючи відношення до діяльності, виконуваної дитиною (будь то небажання зав'язувати шнурки, обідати чи йти в дитячий сад). Негативізм і впертість - це «обмацування кордонів» у відносинах з дорослими, одна з форм пізнання світу. Дуже важливо не упустити цей момент і проявити наполегливість, щоб дитина знайшла для себе ці межі.
Як реагувати на вперте поведінку?(Якщо поведінка дитини не пов'язано із заходами безпеки (користування побутовою технікою, електроприладами і складною технікою та ін)
- Головне - проявити терпимість і спокій в поясненні дитині що добре і що погано, в цей період дуже важливо закласти уявлення про нормах поведінки. Не кричіть, а пояснюйте доступним для дитини мовою;
- погоджуйтеся з тим, що вам не подобається («не чисто зуби", "не обідай», «не йди в садок»). Більше шансів, що за відсутності «не» - висловлювань і докорів дитина виконає ваше прохання;
- в ситуації неодобряемого вами вибору спробуйте погодитися з вибором дитиною, покажіть йому, що поважаєте його думку. Можливо, він, не вміючи користуватися наданою свободою, звернутися до вас за допомогою, і ви допоможете зробити йому розумний вибір.
- не забувайте давати сигнал про те, що поведінка вам неприємно, не подобається і ви не схвалюєте його
- Пояснюйте неприйнятність такої поведінки
Як не можна реагувати на агресію і непослух?
· Агресією по відношенню до дитини, словесної і фізичної
· Покараннями в жорсткій формі
· Заборонами
· Погрозами
· Криками
ДИТЯЧІ СТРАХИ - ПОРАДИ БАТЬКАМ
Як перемогти страх, зберегти спокій і не заробити фобії
Не завжди ми можемо, хоч і намагаємося, захистити дитину від травмуючих ситуацій. Вона може злякатися гавкаючого собаки, клоуна, страшної картинки, вибуху петард, лікаря, людини з незвичайною зовнішністю або чогось, що зовсім не видається страшним нам, дорослим. Клінічний психолог, ігротерапевт Ірина Катин-Ярцева розповідає, як вести себе і що робити, якщо дитина пережила переляк.Іноді такий переляк проходить безслідно, і дитина вже знову весело грає, міцно спить і з апетитом їсть. Але може бути і по-іншому. Якщо дитина протягом кількох днів або довше страждає від наслідків переляку - плаче, відмовляється виходити на вулицю, погано спить, стала заїкатися (і навіть мочитися в ліжко), скаржиться на кошмари, різко здригається, або її поведінка після переляку помітно змінилася іншим чином - їй потрібна допомога.Часто батьки просто не знають, як потрібно себе вести, щоб дійсно допомогти дитині. Вони переконують її не боятися, доводять, що небезпеки більше немає, і змушують подолати свій страх одним з найневдаліших способів - ще раз зіштовхують її з тим, що її злякало. Нарешті, батьки можуть навіть лаяти дитину за страх і проблеми, які з'явилися в її поведінці. Все це найчастіше взагалі ніяк не допомагає, а іноді навіть посилює проблеми і розвиває у дитини фобії. Але ось що можна зробити.1. Не сваріть і не соромте дитини за її перелякСтрах - природне і нормальне почуття, частина інстинктивної програми самозбереження. Він потрібен для виживання людини, щоб попереджати про потенційно небезпечні ситуації. Як і інші емоції, він погано піддається контролю. Особливо у дітей. Перестати боятися зусиллям волі не можна, можна тільки не показувати свій страх іншим і не зізнаватися в ньому собі самому. Тоді страх і пов'язана з ним напруга йдуть в глибину підсвідомості і проявляються на фізичному рівні - здригання, плаксивість, порушення сну і апетиту, тіки, заїкання.2. Обговорюйте з нею, що сталосяПроговорюйте за дитину те, що вона не може сформулювати сама: «Ти так сильно злякався, коли на тебе загавкав собака», «Ти не хочеш виходити на вулицю, тому що боїшся зустріти там клоуна». Так ви допоможете дитині випустити страх назовні. Як і будь-яка сильна емоція, яка залишається всередині, страх «тисне» на дитину, створює постійну напругу. А якщо випустити його назовні, як повітря з кульки, він втрачає свою силу. Під час розмови з дитиною спробуйте створити безпечну і спокійну обстановку, обіймайте її, якщо вона не противиться. Як правило, однієї розмови не вистачає, і доводиться повторювати багато разів різними словами, згадуючи подробиці того, що сталося, поки ви не відчуєте, що страх сина або дочки поступово зменшується. І головне, підтримуйте дитину всякий раз, коли вона згадує те, що трапилося і хоче поговорити про це ( «А пам'ятаєш, мама, як я злякався пожежі?»).3. Розповідайте дитині про свої почуття і страхи ( «Мені теж було страшно»)Почуття безпорадності і власний страх часто підштовхують нас знецінювати переживання свої і дитини, ховатися від них. Але це не допомагає нам прожити і пропрацювати емоції. Дозвольте собі і дитині боятися - НЕ намагайтеся переконати її в тому, що насправді вона не боїться, що у неї не було приводу боятися або в тому, що насправді все це не страшно. Навіть якщо вона погодиться і підіграє вам, страх нікуди не дінеться.4. Не тисніть, якщо вона не готова знову пережити те, що її злякалоНе варто наполягати і вмовляти дитину погладити маленьку сусідську собачку, якщо не так давно її вкусила собака і вона відмовляється наближатися до тварин. Спокійно і шанобливо коментуйте її небажання: «Ти хочеш далеко обійти цуценя, тому що пам'ятаєш, як тебе вкусила собака і тепер ти боїшся навіть маленьких собачок, які не кусаються» - і з часом страх зменшиться і пройде.5. Програйте з дитиною подію що її налякалаЗапропонуйте дитині розіграти на іграшках сцену, яка її злякала. Якщо їй менше трьох-чотирьох років, то діяти і говорити за іграшки, можливо, доведеться вам. Але будьте готові передати їй управління іграшковими акторами і слідувати її власному сюжету.Може бути, вона стане в грі постраждалим або нападаючим, або переіначить події, як їй хочеться (раптом прилетить супергерой і всіх врятує, або вб'є того, хто налякав дитину). Коментуйте вчинки і почуття персонажів гри ( «І раптом лисичка побачила водолаза в масці. А-а-а! - кричить вона. Як же вона злякалася!»).6. Запропонуйте намалювати свій страх (або те, що злякало)Це правда дієвий спосіб впоратися з емоціями. Як дитина буде висловлювати свій страх - залежить від неї. Деякі діти малюють або ліплять сцену яку злякалися з точністю до найдрібніших деталей, інші покривають листи чорноїюабо червоною фарбою, до дірок черкають на папері ручкою. Не варто направляти дитину до якогось «правильного» шляху вираження або оцінювати художні достоїнства результату. Головне завдання такого творіння - виплеснути назовні те, що гнітить дитину всередині.Пам'ятайте, що дитина не народжується з умінням управляти своїми почуттями та емоціями. Та й не всім дорослим це добре вдається. Тому головне завдання - допомогти дитині в цьому.Інструкцію можна застосовувати в будь-якій ситуації психологічної травми. Але в серйозних випадках (сексуальне посягання на дитину, загроза життю, викрадення, смерть людини на очах дитини, теракт і так далі) краще відразу звертатися до психолога.
Коментарi