Історія закладу освіти

ІСТОРІЯ ДОВЖИНОЮ В СТОЛІТТЯ.

(ІСТОРІЯ ВЕЛИКОСЕВЕРИНІВСЬКОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ)

Автор – Гацелюк Валентина Василівна, учитель історії Великосеверинівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів, спеціаліст І кваліфікаційної категорії.

Ніхто, напевне, не стане сперечатися з тим, що навчання дітей рідної історії – це перший ступінь національного самоусвідомлення. Людина тільки тоді стає членом своєї громади, коли досконально знає, хто вона й з якого вона роду, знає його історичну долю, його колію в історичному житті. Найважливіше в справі формування світогляду сучасної дитини є виховання у неї поваги до нашого історичного минулого, до історії області, району, села і малесенької частинки цієї історії – історії Великосеверинівської ЗШ І-ІІІ ступенів Кіровоградського району Кіровоградської області.

У Великосеверинівській ЗШ сьогодні діють три музейні кімнати. З літературного краєзнавства – музей-меморіальна кімната, присвячена білоруському письменнику Василю Бикову. З мистецького краєзнавства – музей вишивки та декоративно-прикладного мистецтва, де зібрані роботи місцевих майстринь та роботи учнів школи. З історичного краєзнавства – музей історії школи. В музейних кімнатах проводяться різноманітні виховні заходи, ведеться наукова та пошукова діяльність, поповнюються фонди. Пропонуємо вам ознайомитися з історією школи.

Наприкінці ХVІІІ століття в селі Велика Северинка, яке було засноване в ІІ половині 18 ст. генералом Северином Уваловим, була збудована одна з найбільших будівель - дерев’яна церква. До парафії цієї церкви належали села: Северинка, Василівка, Мамайка та Кандаурове. При церкві існувала церковна парафіяльна школа [6, 8]

З 1911 року в селі починає працювати повітова земська школа, яка була збудована на кошти повітового земства. Саме цей рік вважається роком заснування школи в селі Велика Северинка. Знаходилась вона на місці сучасної вул. ім. Івана Мічуріна 1а. У школі була одна класна кімната, в якій навчалися учні 3-х класів.

Ось як її описує очевидець тих подій Владислав Миколайович Слободянюк: "…за архітектурою того часу вона була красива. Стіни литі глиняні, дах під бляхою зеленого кольору, садиба огороджена, обсаджена чагарниками, деревом. Особливу увагу привертало приміщення для класного навчання з двома великими, на всю стіну, вікнами, вгорі дуговидної форми. Підлога була кахельна. Вгорі на задній стіні класу висіли ікони. Під загальним дахом була учительська, дитяча бібліотека та квартира для вчительки з двома кімнатами. Одна вчителька разом навчала всі три класи».

Очевидець тих подій Васильєв Іван Дмитрович залишив нам малюнок школи. Цей малюнок сьогодні зберігається в музеї школи. [13]

Жовтнева соціалістична революція внесла зміни у навчання селянських дітей. У 1918 році в селі відкрили неповну середню школу. Вона розмістилась у чотирьох сільських хатах. Діти сіл Кандаурове, Зачепівки, Лозоватки почали навчатись у школі села Северинки.

В 1924 році, після закінчення вищих трьох річних курсів у Номомиргороді, в Северинівській школі починає працювати Голембієвській Валентин Семенович.

Ось що він писав про роботу в школі: «Я пишаюсь, що віддав свої кращі роки справі просвітництва та виховання Великосеверинівської молоді. При мені проходила кипуча робота щодо ліквідації неграмотності. Краща молодь була втягнута в громадську роботу по постановці різноманітних п’єс та водевілів, а також дитячих постановок. Я був тісно пов'язаний з «агітіроком» окружкома, отримував від них діапозитиви на різні теми, багато виготовляв сам і показував учням та всьому дорослому населенню за допомогою проектного фонаря, котрий був у школі. Я та мій колега Олексій Йосифович Сільвестров жили в малій школі, через дорогу від великої. Він займав одну кімнату, я суміжну іншу. Наші кімнати поєднували двері. У нього був окремий вихід в коридор, а у мене у велику кімнату-читалку». В 1929 році Голембієвського Валентина Семеновича перевели в село Сетові (тепер Родніковка), тому що там відкривалась семилітка і були потрібні вчителі його профілю. [12, 3]

Перший піонерський загін у школі створений Голембієвським Валентином Семеновичем у 1924 році і складався з 15 піонерів. У 1928 році піонери школи беруть активну участь у всенародному поході за культуру: допомагають дорослим у ліквідації неписьменності, створюють за допомогою комсомольців шкільну читальню.

З 1930 по 1940 роки в школі існувало 5 загонів. Піонери складають норми на значок „Будь готовий до праці і оборони". У школі створено струнний оркестр, яким керував Середа Лев Тимофійович, технічним і фізкультурним гуртками керував Пальчук Семен Кіндратович. Вожатим у цей час працював Сергієнко Григорій Дмитрович. [10]

1941 року розпочалась Велика Вітчизняна війна. На час окупації школа припинила свою роботу. Учні школи разом з народом стали на захист Батьківщини. 199 односельчанина загинуло за звільнення Батьківщини від німецько-фашистських загарбників. Під час Великої Вітчизняної війни приміщення школи німецькі загарбники перетворили на конюшню, а потім під час бою за визволення села школа була спалена німцями. В ніч з 6 на 7 січня село Велика Северинка було звільнене від німецьких загарбників. [1, 2]

У 1945 році в приміщенні сільської ради була відкрита початкова школа. До приміщення прибудували класні кімнати і в 1950 році школу було перетворено в семирічку. Була вона розташована по сучасній вул. ім. В. Бикова 38-40, і до нашого часу не збереглася. Саме в цій школі почали працювати після повернення з фронту наші вчителі-ветерани Стеннік Григорій Захарович, вчитель історії, пізніше директор школи, та Сергієнко Григорій Дмитрович - вчитель математики і фізики.

У школі в 50-х роках під керівництвом Сергієнко Лізи Дмитрівни починають працювати «червоні слідопити», які розшукували прізвища героїв, що загинули при визволенні нашого краю, листувалися з їхніми сім'ями та розшукували воїнів, які визволяли наш край, збирали спогади, фотографії, книги про період Великої Вітчизняної війни. Піонерські загони школи носили імена розшуканих, полеглих героїв Смирнова, Петра Миргорода та С. М.Сіроклима. [10]

Саме завдяки пошуковій діяльності «червоних слідопитів» вдалося розшукати визволителя нашого села, білоруського письменника Василя Бикова. Тут, на нашій землі, він був тяжко поранений, випадково його рідні отримали «похоронку» і пізніше Василь Биков часто називав село «своєю другою Батьківщиною». Події тяжкого бою під Северинкою він відтворив у книзі «Мертвим не болить». Учні школи переписувалися з письменником, а в 1986 році під час поїздки до міста Москви відбулася їх зустріч. [7, 1]

З вересня 1950 року піонерській дружині школи присвоєно ім’я Любові Шевцової, відомої комсомолки-підпільниці молодіжної організації «Молода гвардія», що діяла під час війни в Краснодоні. У цьому році біля школи був висаджений фруктовий сад, але до нашого часу він не зберігся. Збереглися відомості, що в 1955 році учні школи зібрали 50 тон металобрухту для тракторів Цілинного краю. В 1960 році піонери школи включились в дворічку «Піонери – Батьківщині!» та взяли шефство над фермами.

У серпні 1957 року Кіровоградським районним відділом освіти була направлена на роботу у Великосеверинівську семирічну школу Ковальова Антоніна Василівна, яка на посаді вчителя початкових класів пропрацювала 40 років. Зі спогадів Антоніни Василівни дізнаємося про директора школи Руденко Ксенію Сергіївну: «…добрим словом і з вдячністю згадую свого першого директора, Руденко Ксенію Сергіївну, яка була нам з Сергієнко Лізою Дмитрівною і вчителем, і наставником в будь-яких ситуаціях. Вона вчила нас методам навчання, як краще побудувати урок, як на який урок одягтися і як поводитися в класі, в школі, в селі. Вчила вона нас також шити на швейній машинці, випилювати лобзиком, писати плакатними перами, танцювати та співати». Завдяки зусиллям Руденко Ксенії Сергіївни, біля школи було розбудовано спортивний майданчик і поле для занять футболом. [11]

1960 - 1970 роки - піонери навчаються під девізом «Всім класом в наступний клас», тому що часто, не закінчивши навчання, діти змушені були йти працювати з 14 або 15 років. Всією школою учні допомагають колгоспу в збиранні врожаю. 1965 рік відбулася поїздка в столицю України м. Київ. 1967 рік - поїздка в місто Севастополь. [8, 4] У 1967 році поширено розгорнулась робота червоних слідопитів.

У 1968 році за рахунок колгоспу імені Ульянова розпочалося будівництво типової двохповерхової школи по вул. ім. В Леніна 2а. Закладав будівництво основного корпусу директор школи Стеннік Григорій Захарович, ветеран Великої Вітчизняної війни. У будівництві нової школи брали участь і учні школи, і їх батьки. На земельній ділянці біля школи учні висаджували саджанці дерев та квітів. У грудні 1968 року перейшли навчатись у нову школу. [13]

У Великосеверинівську восьмирічну школу в 1973 році прийшла працювати Мартиненко Галина Харитонівна. З самого початку прийняла консультаційний пункт (її зарплата тоді була 7 крб., 50 коп.), тринадцять років була завідуючою консультаційним пунктом. Прийшла працювати, коли директором був Стеннік Г.З. Галина Харитонівна згадує про те, що за сільським будинком культури були пришкільні ділянки, де вирощували овочі. Під керівництвом вчителя, так як дітей було багато, натягували мотузку, щоб поділити ділянку для просапування. Проводилися досліди. Наприклад, огірок вкладався в середину капусти, яка потім заростала і огірок зберігався так свіжим до Нового року, а то й пізніше.

При школі вирощували поросят, яких годували залишками їжі з їдальні.

Овочі та м'ясо використовували для харчування усіх учнів школи. Зазвичай, харчувалися спочатку молодші класи, потім середні та старші. Для чаю збирали липовий цвіт, шипшину, ромашку. Діти мали святкову та щоденну шкільну форму. Відрізнялась вона, для дівчат, білим (святковим) та чорним (щоденним) фартухом, а для хлопців, святковою білою або повсякденною, будь-якого іншого кольору, сорочкою. [11]

Коли був добудований 2 корпус, школі надали статус восьмирічної середньої. За 2 корпусом був збудований тир, де учнів навчали стрільбі.

«У лютому 1983 року у Великосеверинівській середній школі відбувся конкурс політичних малюнків. Переможцями журі визнало учнів шостого та восьмого класів. На плакаті шестикласників, який мав назву «Нам потрібен мир», були зображені наша планета, голуб миру і нейтронна бомба — загроза миру і людству. Директор школи Наталя Василівна Журова вручила переможцям грамоти». З цієї статті в газеті «Зоря комунізму» ми дізнаємося, що директором школи була Журова Наталя Василівна. [5, 4]

1983 ріку червоні слідопити Великосеверинівської восьмирічної школи з учителем Сергієнко Єлизаветою Дмитрівною зібрали матеріали для відкриття музею при будинку культури. [10]

З 1986 року школа отримала статус школи з десятирічною формою навчання та вступає до експлуатації ІІ корпус. Директором школи з 1980 по 2000 рік була Журова Наталія Василівна. Заступником директора з навчально-виховної роботи було призначено Дубову Любов Кіндратівну. Тоді ж колектив школи поповнили молоді педагоги. [13]

Новий, третій навчальний корпус, розпочало будувати базове господарство ЗАСТ «Надія» за проектом інституту «Агропроект», а потім в зв’язку з тяжким економічним становищем у державі будівництво школи надовго було призупинено. Тільки завдяки наполегливості і підприємливому підходу директора Журової Наталії Василівни вдалося підключити чимало помічників, так як коштів у базового господарства не вистачало. З державного бюджету виділили 150 тис. грн., а також фінансування облдержадміністрації, допомога народного депутата України І.Ф.Шарова, сприяння райдержадміністрації завершили добудову школи - її третього корпусу. Фінансування цієї будови контролював тодішній Президент України Л.Д.Кучма та прем’єр-міністр В. Пустовойтенко. [3, 1]

І ось першовересневий ранок 2001 року. Він видався напрочуд теплим і сонячним, ніби сама природа приготувалася до шкільного свята першого дзвінка. Цей день став радісним для учнівського та педагогічного колективів Великосеверинівської ЗОШ, які завдяки спільним зусиллям тепер мають 6 просторих сучасних кабінетів, актову залу, їдальню.

У своїй промові директор Великосеверинівської ЗОШ, Леонід Олексійович Голота, назвав свято першого дзвінка 2001 року особливим і символічним, бо саме у цей - ювілейний рік незалежності нашої держави гостинно відчинив двері новий шкільний корпус.

- Є, діти, є школа, а значить є майбутнє у незалежної України, - сказав директор школи Леонід Олексійович Голота.

Величезний ключ від новобудови отримав він із рук начальника управління капітального будівництва облдержадміністрації В.Л. Кошовенка. [9, 1]

Такою є історія Великосеверинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, і нині вона продовжується.

У державну національну програму «Освіта» («Україна XXI століття»), Закон України «Про освіту», Концепцію загальної середньої освіти, «Державний стандарт базової і повної середньої освіти» закладені нові підходи до організації освіти в школі, які вимагають нових підходів у навчанні та вихованні учнівської молоді, спрямованих насамперед на пробудження і розвиток природних сил, можливостей особистостей. Метою освіти встановлено різнобічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня, забезпечення країни кваліфікованими фахівцями.

Серед різноманітних напрямів нових педагогічних технологій найбільш адекватними поставленим цілям з цієї точки зору є:

- навчально-ознайомча практика;

- науково-пошукова робота;

- колективний захист проекту.

Таким чином, дослідна краєзнавча робота як вид діяльності розвиває в учнів пізнавальний інтерес до історії, самостійне усвідомлення сприйняття дійсності, критично-оцінювальне ставлення до неї, формує міцні глибокі знання, науковий світогляд і, що дуже важливо, забезпечує високий рівень навченості учнів. А це, у свою чергу, сприяє формуванню вільної, мислячої, активної особистості, так потрібної нашому суспільству.

Бібліографія

1 .Без пам’яті про минуле не буде достойного майбутнього // Зоря. – 2005. – 1 липня. – с.3

2. В степах Кіровоградських. – Дніпропетровськ: Промінь, 1967.

3. Гуртом й школу легше будувати // Народне слово. -2001. -1 вересня. – с.1

4. З племені мужніх // Зоря комунізму. -1984. – 14 грудня. – с.3.

5. Кожен хто живе на землі // Зоря комунізму. -1980. – 21 жовтня. – с.2.

6. Матівос Ю. М., Шаповалов О. Г. Северинівські горизонти. – Кіровоград, 2006

7. Пам’ятає земля білоруська // Зоря комунізму. -1984. – 24 січня. – с.2.

8. Пізнаємо Україну // Зоря. – 2011. – 28 травня. – с.3

9. Початок нового навчального року… // Освітянське слово. -2001. -№ 9. –с.1

10. Особисті архіви Сергієнко Лізи Дмитрівни та Бондаренко Валентини Володимирівни

11. Спогади Журової Наталії Василівни та Мартиненко Галини Харитонівни